Степан Рябченко: «Я як митець підтверджую існування Того, хто створив всесвіт і людину»
Час приносить нові інструменти для тих, хто ділиться своїми світами з іншими. Український художник Степан Рябченко творить віртуальні ландшафти та форми життя, які переступають цифровий поріг і втілюються у фізичних інсталяціях і скульптурах
Міжнародні виставки, рядок у списку Forbes «30 до 30» та авторський проєкт Strange Time — художник із Одеси отримав світове визнання в галузі цифрового арту й медіамистецтва. Саме твори Степана відкрили нашу рубрику діджитал-натхнення, і доки його роботи представляють Україну на World Expo Dubai 2020, редактор Blur запитала художника про нові творчі дослідження.
Степан Рябченко
фото: Юлія Абрамович
Одна з нових серій, над якою я зараз працюю, — «Присвячення павуку». Її історія розпочалася 16 серпня 2020 року з однойменної роботи, що пов'язана з моїм особистим життєвим досвідом. Вперше вона була показана в проєкті Inaugural Show на міжнародній платформі Electric Artefacts, зараз виставляється на Expo 2020 у Дубаї. Згодом я почав розвивати цю ідею, і через якийсь час сформувалася ціла серія, головний герой якої, на мій погляд, є точним метафоричним образом сьогодення.

У міфопоетичних традиціях із образом павука пов'язується творча діяльність. Великий Прядильник є Творцем, який пряде нитку життя зі своєї власної субстанції, прикріплює до себе за допомогою пуповини всіх людей і вплітає їх у мережу візерунків світу. У контексті сьогоднішнього часу ми говоримо про створення нової глобальної мережі віртуального світу, в якому дуже важливо схопитися за павутину, що стане для кожного з нас дороговказною або навіть рятівною ниткою.

— Створюючи цифрові витвори мистецтва, надягаючи окуляри доповненої реальності, людство дедалі глибше пірнає у віртуальний світ. І якщо зважати на швидкість цього занурення — ми швидше стрибаємо зі скелі, ніж повільно опускаємося на глибину, звикаючи до тиску. Як ви вважаєте, чи готові ми до одночасного життя «тут» і «там» у найближчому майбутньому? Як матеріальне може гармонійно співіснувати з віртуальним?

— Просто треба розуміти, що віртуальний світ — це ілюзія, яка будь-якої миті може бути відключена звичайним рубильником. Саме тому я намагаюся в міру можливості та необхідності втілювати свої проєкти у фізичній формі.

Для мене комп'ютер — це інструмент, співзвучний часу. Але час має властивість змінюватися, а разом із ним приходять і нові інструменти. Тому для мене головними є власна фантазія та ідеї, які можуть бути візуалізовані в різний спосіб. Але доки віртуальний світ продовжує розвиватися, при правильному використанні він може давати чудові результати та доповнювати фізичний світ.
— Про перспективи розвитку людства можна розмірковувати одночасно у двох напрямках — технологічному та духовному: люди винаходять VR-ігри й протези зі штучним інтелектом і при цьому медитують і вчаться чути внутрішній голос. Яким є ваше ставлення до концепцій Бога і душі? І як це виявляється у ваших роботах?

— Мистецтво може показати, наскільки безмежну фантазією має людина. Створюючи свій світ, я як митець підтверджую існування Того, хто створив всесвіт і людину, якій дав можливість уподібнитися до Нього.
«Портал». Серія «Віртуальні ландшафти» (2020)
— Як, на вашу думку, йдуть справи з розвитком цифрового мистецтва в Україні з точки зору спільноти та майданчиків для демонстрації робіт?

— Мені подобається, що в нас усе розвивається збалансовано. Живопис, скульптура, інсталяція, фотографія, цифрове мистецтво… Місця для демонстрації робіт є і вони дуже цікаві. За світовими мірками, насьогодні ми маємо два майданчики, що мають найбільший потенціал. Це Український дім і як приклад виставка «Медіазалежність», де демонструвалася моя відеоінсталяція «Електронні вітри». І Мистецький Арсенал. Чого тільки варті такі проєкти, як Перше Київське бієнале «Arsenale 2012» або «Велике та Величне».
Поки Степан створює нові роботи, прямо зараз в українському павільйоні виставки World Expo Dubai 2020 можна побачити його твори із серії «Віртуальні ландшафти», скульптуру «Хмара, що гуляє», комп'ютерну анімацію Віртуальної квітки та робота, яка малює графіку Рябченка реальною ручкою та підписує її підписом художника. Виставка працюватиме до травня 2022 року.
На обкладинці: «Під покровом тиші». Серія «Присвята павуку» (2020).

Від інтерпретації давньогрецьких міфів до картин майбутнього

Made on
Tilda